Деколи доля ставить нас перед вибором, який насправді не має варіацій. Деколи доводиться жертвувати чимось, залишати щось і вирушати у путь – іти тільки до переможного фіналу.Цей шлях схожий на тернисту гірську стежину, де потрібно докласти невимовних сил, аби дістатись тієї вершини, за схилом якої сяє вільне українське сонце. Проте, нас не страшить темрява, крізь яку ми пробиваємо путь до світла, не страшать перешкоди і завади. Ми йдемо і в повазі схиляємо голови перед тими, хто лишив на цьому шляху своє життя.Ми могли б відмовитись, сховатись, перечекати, але ми не з лякливих. Ми зараз тут, щоб більше ніколи тут не бути, щоб не дозволити нікому більше бачити війни.

Служба комунікацій 47 окрема артилерійська бригада