1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі — 90,92% учасників референдуму відповіло: «Так, підтверджую». Загалом у голосуванні взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України.

Збройні Сили України - гарант незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України у захисті від збройної та гібридної агресії російської федерації.

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. Було запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

Результатів референдуму затамувавши подих чекали не тільки самі українці, але й цілий світ – у столицях інших держав чудово розуміли, що доля тюрми народів - радянського союзу вирішується в Україні, адже, незважаючи на проголошення Україною незалежності, уже начебто "демократична" росія не полишала надій втягнути її до чергового «оновленого союзу». «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність», - таким був головний аргумент тих, хто бачив майбутнє своєї батьківщини тільки у незалежному статусі.

Напередодні референдуму великий вплив мала небайдужа позиція української інтелігенції, зокрема, пристрасне слово Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громадськості: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!». Так, історія пішла далі, але в її анналах зафіксовано, що 1 грудня 1991 року 90,92 відсотки виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»

Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній Республіці Крим, Києві та Севастополі. Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян. Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі – 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян. У Києві незалежність України підтримали 92,88 відсотка виборців.

Втретє за 350 років нашої героїчної і водночас трагічної історії – від Визвольної війни середини ХVІІ століття – Україна здобула самостійність. Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: радянський союз як об’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу відновилась незалежна держава – Україна.

Фактично, українців висловилися 1 грудня 1991 року за скасування та руйнацію радянського союзу від імені усіх його громадян.

Адже після Всеукраїнського референдуму його аналоги в інших радянських республіках (за винятком хіба що країн Балтії) не проводили, визнавши, що без України в “новому-срср” сенсу немає.

Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія, 5 грудня – Аргентина, Болгарія і рф. 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування срср.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року пройшов в один день з першими виборами президента України.

За матеріалами Верховна Рада України Український інститут національної пам'яті