24 травня відзначається День слов’янської писемності і культури, встановлений Указом Президента України від 17 вересня 2004 року

Видатний мовознавець Юрій Шевельов у фундаментальних монографіях «Передісторія слов'янської мови» (1964) та «Історична фонологія української мови» (1979) науково довів, що українська мова має самобутній розвиток від праслов'янської доби, незалежний від російської. Всі слов'янські мови є рівноправними нащадками праслов'янської єдності з власним самостійним шляхом розвитку, а отже російський імперський міф про «єдиний народ» є антинауковою фальсифікацією.

Впродовж понад 300 років Росія системно знищувала українську мову – від указу Петра І 1720 року до Емського указу 1876 року: загалом 134 заборони. У 1847 році імперія розгромила Кирило-Мефодіївське братство, заславши Тараса Шевченка за саму думку про окремішність українського народу, – і тим самим заперечила ідеї справжніх Кирила та Мефодія, які створювали писемність для вільного розвитку кожного слов'янського народу.

З 2014 року росія здійснює на тимчасово окупованих територіях України лінгвоцид – заборона українських підручників, примусова русифікація шкіл та депортованих дітей, – що є прямим порушенням Женевських конвенцій, Конвенції ООН про права дитини та Конвенції про запобігання злочину геноциду.

День слов’янської писемності 2026 року – це нагадування: українська мова є незнищенним кодом нації, а Збройні Сили України на фронті відстоюють право, за яке боролися Тарас Шевченко та братчики Кирило-Мефодіївського братства – право українців вільно говорити рідною мовою на власній землі.