"Тарас Шевченко — цілий світ. Безкінечний, невичерпний, незглибимий. І вічний, бо він творив дух, совість і моральний «код» нашої нації не на десятки років — для безлічі грядущих поколінь ще «ненароджених». Тому шлях до генія є непідвладним часові. До кінця своїх земних днів і довго ще по смерті Шевченко буде перебувати під пильним оком деспотичної системи — і царської, і радянської. І за життя він не корився, не жив смиренно, бунтуючи своїм гнівним та правдивим словом, і після завершення земного шляху його слово (і сьогодні «колюче»!), як і його страдницька доля й національна слава, надихає прийдешні покоління борців за національне самоствердження." - інтерв’ю "Все, що ми зараз знаємо про Кобзаря" з директором Інститутe літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, академіком-секретарем Відділення літератури, мови та мистецтвознавства Національна академія наук України, доктором філологічних наук, академіком Миколою Жулинським – про феномен Тараса Шевченка, значення його життя та творчого доробку для наших сучасників, а також фундаментальне шеститомне наукове видання «#Шевченківська_енциклопедія», яку підготували вчені Академії.
Це, здавалось би, азбучні істини, але про них мусимо нагадувати знову, бо забути Шевченка — то значить наразитись на жорстоку кару Історії, а отже, зректися себе. Саме тому особливу, загальнонаціональну (без перебільшення) значущість має масштабний, уже здійснений (!) гуманітарний проект — «Шевченківська енциклопедія» в шести томах, яка містить найповніший на сьогодні обсяг знань про великого поета й митця.
Видання цілком заслужено висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки. В Енциклопедії подано цілісний комплекс відомостей про основні моменти біографії письменника, осмислено всю літературну, образотворчу, епістолярну спадщину Шевченка, головні теми і мотиви його творчості, жанри, зв’язки з іншими видами мистецтва. Доробок митця представлено в усій складності й багатогранності естетичного, політичного, історичного вимірів. Вперше в таких масштабах розглядається Шевченкова образотворча спадщина.
Енциклопедія містить 6307 статей різного обсягу — від короткої довідки до розлогого монографічного нарису, 5800 ілюстрацій, із яких 453 — на кольорових вклейках. Її загальний обсяг становить 5360 сторінок. Зі сказаного видно, яким є масштаб цього видання, випущеного на замовлення Держкомтелерадіо України у 2012 — 2015 рр. за програмою «Українська книга».
— Миколо Григоровичу, спочатку поговоримо на дещо «філософську» тему — але аж ніяк не абстрактну. Як ви гадаєте, ким є Шевченко для наших сучасників? І для вас у тому числі? Уже 162 років, як його немає серед нас — але його дух, його ідеї й сьогодні є «пекучими». Чому?
— Хотілося б тут уникати занадто «високих» слів, адже ми бачили, що комуністичний режим ставив на «п’єдестал» не лише Шевченка, а й Івана Франка, Лесю Українку, багатьох інших корифеїв українського слова, і як наслідок, до певної міри відбулась девальвація патетичних висловів і надмірних звеличувань. Тому, коли я думаю про Шевченка, то прагну уникати гучних слів, але просто не можу не подивуватися цьому феномену. Кожен рік перечитую «Кобзаря» (доводиться багато писати про Поета), і ось скажу вам: коли перечитуєш Шевченка — часом навіть аж моторошно стає... Ходиш по кімнаті й запитуєш себе: як міг постати такий феномен?! Мимоволі починаєш думати про якесь Господнє веління, що вело за собою Шевченка. Україна була тоді у вкрай тяжкому стані, стані колонії, культурне й духовне життя було дуже притлумлене, загрозливо велика частина інтелектуальної та духовної еліти народу була «витягнута» з України й потрапила в Петербург і Москву.
І тут з’являється Шевченко. Який починає говорити про високу місію Слова. І передусім слова саме українського! Він посилає це слово в Україну з певною місією — пробудити приспану національну свідомість «земляків». І тому, коли ми говоримо про сьогоднішній день і про значення Шевченка для сучасної України, то бачимо, що Шевченко просто вкрай нам необхідний. У такі драматичні для України миті Шевченко з’являється знову і стає необхідним. Він необхідний нам сьогодні більше, аніж будь-коли, бо є абсолютна потреба в самоідентифікації українця. І Шевченко тут є абсолютно незамінним. Тому вкрай потрібним є Шевченкове слово, осмислення його жертовної долі заради України. Через це, коли ми вже завершували «Шевченківську енциклопедію» в шести томах, я собі думав: слава Богу, що ми можемо прийти до 200-річчя Поета з такою великою, важливою і колосальною працею.
— Ось тут логічним було би перехід до розмови власне про Енциклопедію. Розкажіть, будь ласка, як виник задум, як він реалізувався, які були перешкоди (якщо були), і як вдалося цей задум здійснити?
— Треба згадати, що Інститут Тараса Шевченка (такою була перша назва нашої установи) з’явився у Харкові 1926 року. Головним його завданням було зібрати всю рукописну (літературну) та мистецьку (живописну) спадщину Тараса Григоровича. І цим займався і перший директор Інституту академік Дмитро Іванович Багалій, його заступник, відомий письменник Сергій Пилипенко, і, найбільше — вчений секретар Інституту Ієремія Айзеншток (Пилипенко 1934 року був розстріляний НКВДистами). Усі вони, особливо Айзеншток, їздили не тільки Україною — їздили в Москву, Петербург (Ленінград тоді) й наполегливо, цілеспрямовано збирали рукописи Шевченка — шукали їх скрізь. І слава Богу, що аж до розвалу СРСР росіяни віддавали ці рукописи, бо хіба ж вони могли собі уявити, що колись Україна стане таки незалежною?!
— І очевидно, це була місія вашого Інституту: створити всеосяжне видання про творчість і життя генія...
— Безумовно, так — а хто б це зробив, крім нас? Ще в 1960-х роках уже розпочалась робота над підготовкою Шевченківської енциклопедії. Працювали видатні шевченкознавці: Євген Кирилюк, Юрій Івакін, Василь Бородін, Василь Шубравський, котрі заклали основи майбутнього фундаментального видання. І справа в середині 1970-х років наближалася до завершення (назва «Шевченківська енциклопедія» зберігалася, було заплановано видати два томи), але тут втрутилось «пильне око» москви...
— А що ж не влаштувало москву? Адже підтримувався офіційний, лицемірний нібито «культ Шевченка»?
— А річ у тім, що, як виявилося, жодної персональної енциклопедії класиків літератури тоді (у 1976 — 1978 роках) в СРСР взагалі не було! Тому москва не дала добро: сам Михайло Суслов, другий секретар ЦК КПРС, який відповідав за ідеологію, заявив так: «У нас еще «Пушкинской энциклопедии» нет, а тут уже в Киеве подготовили «Шевченковскую»?» Тому уже підготовленій роботі у двох томах дали назву «Шевченківський словник».
— Зараз, 40 років по тому, як, на вашу думку, можна оцінити це видання?
— Довідковий апарат (або ж фактографія) цього Словника і зараз є надзвичайно цінним. Він був повною мірою використаний для нашої «Шевченківської енциклопедії» — деякі статті після відповідних правок навіть перейшли сюди. Але ідеологічний, цензурний прес був дуже жорстким: ані кроку праворуч чи ліворуч! Тому наша, щойно видана «Шевченківська енциклопедія» — це якісно вищий, унікально вищий рівень досліджень спадщини Тараса Григоровича. Тоді оціночні моменти «Словника» мусили відповідати тим настановам і приписам, які надходили згори; а коли ми, вже на початку третього тисячоліття, заново розпочали роботу над «Шевченківською енциклопедією», над нами вже не тяжіла жодна цензура.
— Власне, варто б повернутися до самої Енциклопедії як такої. Очевидно, вона стала результатом багаторічної праці, системних зусиль, які спиралися на здобутки попередників?
— Робота над виданням тривала десять років (це — щонайменше). Кожному віршеві Шевченка (навіть якщо це — лише чотири рядки), кожному його мистецькому творові, кожній людині, яка його знала або так чи інакше вплинула на його життя і твори, — присвячена окрема стаття. Енциклопедія — це понад 6000 статей, які охоплюють всі основні важливі проблеми шевченкознавства, як, приміром, життєпис Шевченка; літературні твори; малярські твори; його поетика, мова, міфологічні та біблійні персонажі; давня, нова та новітня українська література і Шевченко; світова, слов’янська і російська літератури та Шевченко... Я перелічив далеко не всі тематичні напрямки видання.
Що ж до попередників, то, крім «Словника» 1978 року, особливо відзначу величезне значення багатотомного варшавського повного видання творів Шевченка, яке вийшло у світ у 1930-х роках. Попри те, що редактори цього видання не мали, на жаль, доступу до багатьох джерел в Україні та росії, його наукова вага є беззаперечною. Саме воно стало основою для Повного зібрання літературних і мистецьких творів Шевченка у 12 томах, виданого вже в Україні на початку ХХІ століття.
Зараз підготовлена повна електронна версія Енциклопедії (на сайті Інституту літератури НАН України), і за допомогою Інституту вона увійде до європейського та світового наукового обігу.
Ігор Сюндюков, @Щоденна всеукраїнська газета «День»
https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/vse-shcho-my-zaraz-znayemo-pro-kobzarya
Корисні посилання:
Електронна версія всіх шести томів «Шевченківської енциклопедії» доступна на сайті @Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України:
http://www.ilnan.gov.ua/index.php/en/pro-instytut/shevchenko
Читайте також
Всі новини
