🇺🇦⚽ Це відбулось 5 жовтня у Трнаві (Словаччина) перед матчем Україна – Угорщина в межах групового етапу Ліги націй УЄФА 2026/27.
Поїздку організувала Українська асоціація футболу в межах ініціативи «За руку з мрією». Дітей для участі обрали серед учасників проєкту «Моя країна – моя команда», який Центральне управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України реалізує спільно з УАФ та Українським Червоним Хрестом. Цього разу таку можливість отримали діти Героїв України та військовослужбовців, нагороджених орденом Богдана Хмельницького.
За кожним таким виходом на поле – своя історія. У когось любов до футболу почалася з тата, хтось із дитинства вболіває за ту саму команду, що й він, а для когось спорт став тим особливим зв’язком, який їх об’єднує.
Дев’ятирічний Ярослав з Кролевця тренується у ДЮСШ «Олімп». Футбол любив і його тато Андрій, який вболівав за київське «Динамо». Він загинув у перший день повномасштабного російського вторгнення:
«На жаль, наш тато не знає про захоплення Ярослава футболом і ніколи вже не побачить його у футбольній формі. Але я знаю, що він хотів, щоб син займався футболом», – розповідає мама хлопчика.
Брати Владислав і Святослав з Житомира займаються футболом із трьох років і зараз грають у «Поліссі». Любов до гри успадкували від батька – військовослужбовця 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ, який був одним з організаторів футбольної команди бригади.
Кирило грає за АФК «Нива» та вболіває за Анатолія Трубіна. Любов до футболу хлопець також розділяє з татом, який у юності був активним футбольним гравцем.
Для Ореста футбол – це особливий зв’язок із батьком. Його тато Сергій був одним із лідерів фанатського руху київського «Динамо». Воював у батальйоні "Вовки Да Вінчі".
Але цього разу усі ці історії поєднало спільне – підтримка нашої національної збірної з футболу.
Напередодні самого матчу діти зустрілися з футболістами, поспілкувалися, пофотографувалися та отримували автографи, а вже наступного вечора, разом із ними, вийшли на поле.
Після цього хвилюючого моменту найпалкіші фанати вболівали за Україну з трибун: переживали за кожен небезпечний момент, раділи й хвилювалися разом із усім стадіоном. Це емоції, які для цих дітей точно залишаться значно довше, ніж один футбольний вечір.
Вже вдруге Центральне управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України разом з Українською асоціацією футболу та Українським Червоним Хрестом допомагають здійснювати футбольні мрії дітей українських військовослужбовців, даруючи малечі можливість опинитися на полі поряд з кумирами.
