«Фугас» – оператор одного з підрозділів ССпО. На початку повномасштабного вторгнення він кинув службу в Іноземному легіоні, відклав усі плани, та приїхав захищати Україну. І це – його чесна історія від першої особи.
«Наприкінці контракту в Легіоні дають відпустку за дні, які ти не встиг чи не зміг відгуляти за час служби. Я саме був у такій відпустці, коли почалася повномасштабна війна. Ночував під зорями на Лазуровому узбережжі, пив смачне пиво, рибу їв. Але о четвертій ранку прокинувся від неясної тривоги і більше не зміг заснути. А о пʼятій подзвонив друг і сказав, що почалася війна. Далі я кілька годин просто сидів у машині, думав що робити. Офіційно мій контракт досі не закінчено – треба хоча би повернутися з відпустки, папери всі оформити. А плани на майбутнє? Вже кредит на житло розглядав. Мрії про подорожі Америкою та Азією.
Вдома у одного з французьких товаришів я лишив сумку з усім необхідним для війни. Згадав, поїхав, забрав, і вже з нею рушив на кордон. У дорозі обʼєдналися з іще одним таким же «солдатом удачі», у якого на той момент вся родина була в окупації. Він купує убитий «Опель», я свою новеньку машину лишаю в Польщі. На тому «Опелі» ми заїжджаємо в Україну. Ну, чи думаємо що заїжджаємо. На кордоні була 20-кілометрова черга на виїзд і довгі суперечки на тему розмитнення «Опеля».
Я сам інженер за освітою. Студентом всерйоз зайнявся силовими видами спорту, став чемпіоном України та Європи, здобув Кубок світу в своїй дисципліні. Вирішив, що армійська карʼєра мені підходить. За кордоном служить багато хлопців, які воювали ще в АТО – з 2014 року і пізніше. Звісно, ми зустрічались, знайомились, і мені бувало справді соромно за те, що не зміг тоді себе проявити, будував своє життя за кордоном, поки ці хлопці воювали за нашу Батьківщину. У мене були на це свої пояснення, але й гіркота від того, що я отакий крутий військовослужбовець, у мене вдома війна, а я не беру в ній участі. Пересікаючи кордон у 2022 році я тієї гіркоти позбувся.
Що далі? Конкретики не було, хоча були пропозиції від різних підрозділів, зокрема й від центрів ССпО. Коли служив в Легіоні, то мріяв і планував випробувати себе в українських Силах спеціальних операцій. По ним було видно, що українська армія розвивається. Хотілося взяти участь в цьому процесі. Скажу, що зараз, через два роки, я дуже радий, що служу в цьому роді військ.
Одразу мені випало командувати людьми. Людьми, яких я не знав. Людьми абсолютно різними. Але була абсолютна впевненість в їх безвідмовності, запалі та відважності. І вже на початку березня 2022 року моїй групі вдалося спалити ворожі «Град» і танк, а на відході ще й вивести групу цивільних, які рятувались від окупації. Після того випадку зʼявився додатковий азарт, і ми почали палити техніку впевненіше, нахабніше і якісніше. Були потім танки, броня, але ще однією віхою для групи було захоплення ТОС «Сонцепьок» в бойовому стані з БК.
На фото, де я сиджу, видно, що я весь обвішаний раціями. Це самий початок, тоді використовували звʼязок який тільки змогли добути. Тому на виходах я мав по пʼять рацій, і знав який підрозділ де знаходиться, на якій частоті виходить на звʼязок.
З того часу були вже і Бахмут (двічі), і херсонські заплави та річки. Були пригоди, про які розповісти можна буде тільки з часом. Основу моєї групи складають люди, з якими ми починали цей шлях – досвідчені, впевнені у собі і постійно відкриті до навчання. Ті, які приходили в колектив по ходу війни, швидко росли в такому середовищі. Звісно, у нас високий вхідний ценз: фізична форма, витривалість, впевненість у собі, психологічна стійкість. Проте для бійця це – вхідний квиток до міцного, дружнього колективу, плата за можливість служити з кращими і бути максимально ефективним».
Служба зв'язків з громадськістю Командування Сил спеціальних операцій ЗС України
Читайте також
Всі новини
