Це Nosferatu та Каратист. Друзі, які вирішили разом нищити ворога.
До широкомасштабного вторгнення одне одному набридали, тепер ще й тут разом працюємо:) Але насправді, поряд із друзями - нічого не страшно!
З 24 лютого Nosferatu пройшов шлях від водія до командира мінометного розрахунку.
У перші дні повномасштабного вторгнення я пішов записуватися до Територіальної оборони в Києві. Але там така навала добровольців була, що мене ніби й записали, але зброї не вистачило. Сказали чекати. Тому я спершу долучився до ДФТГ «Воля», а вже потім перейшов до мінометної батареї батальйону Сили територіальної оборони ЗСУ. Досвіду у мене не було. Починав я водієм, а за 2 бойові ротації став командиром розрахунку. Я завжди дивився, як працюють хлопці. Мені було цікаво. Ставив мільйон запитань, читав багато літератури, щоб мати змогу допомогти та бути корисним. Зрозуміти, як працює міномет - не важко. Але навчитися якісно його застосовувати - це вже справа практики, досвіду та постійного саморозвитку. Командир розрахунку має бути обов’язково присутнім на позиціях і у разі чого мати змогу замінити будь-яку людину.
Каратист - навідник міномета. І зараз у нього перша бойова ротація.
2 роки тому у мене теж були спроби долучитися до ТРО. Але, зважаючи на обставини, відразу не вийшло. У військкоматі сказали чекати. У цивільному житті я працював програмістом, до військової справи взагалі не був дотичним. Але було якесь внутрішнє відчуття, що я готовий до цього. І коли мене мобілізували, я попросив Nosferatu зробити відношення, щоб потрапити до нього в підрозділ. Уже в батареї мене поставили на посаду навідника. Механіка та принципи роботи мені вже зрозумілі. Але цілі можуть з’являтися та зникати за пару хвилин. І для цього треба постійно відпрацьовувати точність та швидкість дій. Практика та постійна робота. Власне, для цього ми тут і знаходимося.
Яка зараз ситуація на фронті?
Nosferatu: «У порівнянні з минулою ротацією - значно зросла інтенсивність застосування ворожих дронів. Наші задачі від цього не змінилися. Але робота з маскування та укріплення позицій стала повільнішою. Якщо раніше ми витрачали пару годин на це, то зараз - декілька днів. Звичайно, ми не тішимо себе думкою, що нас ніхто не бачить і не чує. Бо 120 міномет - це потужна зброя. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, що і де працює. Тому приділяємо особливу увагу безпеці особового складу.»
Каратист: «А мені поки немає з чим порівнювати. Єдине, що можу сказати - там дуже гучно. Але з такими побратимами мені спокійно. Я їм довіряю, розраховую на них та виконую накази.»
Пройшло вже понад 2 роки повномасштабної війни, а мотивація хлопців не змінилась:
Усе просто і банально - чим більше ми їх знищимо, тим швидше повернемося додому. Допоки армія рф існуватиме, буде загроза ще однієї спроби «асвабаждєнія». А жоден із нас не хоче за 5-10 років знову брати до рук зброю й закінчувати те, що мусимо завершити зараз. Так, важко, але усі мають усвідомлювати, що жорстока боротьба триває. Що ворог не дурний, підготовлений, що він постійно розвивається. До того ж його дуже багато. І поки ми не переб’ємо їх усіх, вони лізтимуть. Нам потрібно воювати якістю. Не просто бігти й кричати «За Україну!», а використовувати нові технології, воювати дронами, насипати артою. Ми переможемо! Але для цього потрібно і цивільним, і військовим докласти ще дуже багато зусиль. Потрібно зрозуміти, що армія - це не покарання. А навпаки - дуже престижна та цінна робота. Бо ти захищаєш усю країну від великої біди.
Служба зв’язків з громадськістю 241 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ
