Як «Рейнджери» взяли в полон 8 окупантів і визволили полонених побратимівРанок, що почався з напруги.
Противник прорвався на наші позиції, зайняв бліндаж і почав закріплюватися. Завдання було зрозумілим і терміновим: знищити ворога або змусити здатися.
Бійці разом із командиром взводу швидко оцінили ситуацію, визначили маршрут і розробили план штурму. Головна проблема — невідомість: скільки їх, яке озброєння, чи ведуть їх дрони? Тому вирішили діяти рішуче й максимально скоординовано.
Розвідники вирушили в посадку. Дрони уважно відслідковували ситуацію, а командири в реальному часі коригували дії. На підході до бліндажа група розділилася: кулеметник із напарником залишилися прикривати, інші обійшли позицію з флангу.
Потужний вогонь і гранати зробили свою справу — ворог почав розгублено відступати.Наказ від командира звучав чітко: запропонувати росіянам здатися. “Це завжди складніше, ніж просто знищувати, — розповідає командир взводу з позивним Бабак. — Потрібно переконати ворога, що здаватися — єдиний розумний вихід”.
І вони здалися. Втім, за мить виявилося, що серед них є українські полонені. Хто вони і скільки їх — інформації не було. «Рейнджери» діяли чітко: змусили ворога виходити по одному, без зброї та броні. Нарахували 10 чоловік, разом з нашими.Це створило нову проблему: місця у «коробочці» на всіх не вистачило.
Частину полонених із супроводом відправили одразу, решту залишили під охороною двох бійців. Іронія долі: ховатися від російського артобстрілу довелося в тому ж бліндажі, який штурмували кілька годин тому.
На щастя, операція завершилася успішно. Жодного пораненого серед наших, двоє визволених українців і безцінний шанс на обмін полоненими.
“Головне — зберегти життя своїх і повернути додому тих, хто чекає на свободу, — підсумував Бабак. — У такі моменти розумієш, що кожен бій — це не лише боротьба за позиції, а й за долі людей”.За матеріалами комунікаційного підрозділу 23ОМБр
