Воїн 37 окрема бригада морської піхоти із позивним "Челентано" в рядах морпіхів від моменту створення бригади. Чоловік родом з Херсона. Має досвід строкової служби у 79 окремому аеромобільному полку (нині 79 окрема десантно-штурмова бригада) на посаді стрілка-номера обслуги. Про початок повномасштабної війни дізнався після серії обстрілів у передмісті.
"Третього березня російські війська вже були в місті. По Херсону ходили їхні спецпризначенці, зупиняли перехожих, перевіряли телефони, документи. Багатьох чоловіків оглядали на наявність армійських або патріотичних татуювань – шукали "АТО-шників". Саме через такі татуювання "зник" мій сусід – після огляду його скрутили росіяни та відвезли до однієї зі своїх катівень, а за декілька днів група окупантів вже нишпорила в його квартирі, забрала його автівку", – пригадує "Челентано".
Татуювань, які б вказували на його військовий досвід, чоловік не має. Каже, можливо, це й врятувало йому життя. Після приходу російських військ, говорить морпіх, для херсонців почались темні часи. Постійний контроль з боку окупантів, крадіжки, розбій, п’яна стрілянина стали для містян буденним явищем. Вулиці міста опустіли.
"Я вирішив залишитись у місті, аби допомагати родичам, друзям та й просто незнайомим людям. Тут мій дім і я не збирався тікати, бо відчував, що можу комусь допомгти. Звичайні побутові питання, накшталт принести води або роздобути буханець хлібу сусідці, під час окупації є цілим завданням. Люди могли вийти на вулицю та не повернутись додому лише через повідомлення в телефоні або підписку на україномовний канал в Telegram", – розповідає морпіх.
Після деокупації чоловік одразу попрямував до найближчого територіального центру комлектування. Каже, мотивацією для нього було і залишається досі звільнення тимчасово окупованих територій.
"Я знаю, що там живуть такі ж самі українці, як і ми з вами, що вони на нас чекають. Люди не мають жити в таких умовах вічного страху, залякування, терпіти це свавілля з боку окупантів. Тому я вмотивований нищити ворога та якомога скоріше наблизити момент свободи для наших співгромадян", – розповідає військовослужбовець.
Нині "Челентано" обіймає посаду старшого навідника одного з розрахунків самохідної артилерійської установки 2С1 "Гвоздика". На їхньому рахунку десятки вражених цілей та вдало виконані завдання. Говорить, людям не варто боятись вступати до лав війська.
"До артилерії раніше я не мав жодного відношення. Я не уявляв, як працює ця машина і, відверто кажучи, спочатку навіть дещо побоювався її. Але нас навчали добре, часу на вивчення та опанування артилерійською установкою було достатньо. Так, на вогневих позиціях буває страшно, але набагато страшніше жити в неволі або робити вигляд, що тебе це не стосується. У країні війна, так чи інакше вона стосується кожного з нас. Тому бажаю кожному українцю зробити свідомий вибір та встати у стрій посеред кращих", – говорить морпіх.
ВМС ЗС України
