«Російський БТР летів на шаленій швидкості, водій, певно, був переляканий на смерть. Першим пострілом я трошки схибив – граната послизнулась по броні. Другий раз влучання з гранатомета Carl Gustaf було чітко в корму, машина вибухнула, трохи проїхала і все. Потім я узнав, що в бронемашині згоріло вісім загарбників, - згадує момент бою 24-річний солдат Микола з Радомишлю, що на Житомирщині. – Ні тоді, ні зараз особливої ейфорії не було. З дитинства мене вчили, що вбивати людей погано. Але окупантів знищувати треба. Всіх до одного за те, що вони робили й роблять в Україні».
Хлопець воює в 58 окремій мотопіхотній бригаді третій місяць, і за цей час показав себе гідно як сміливий гідний воїн. Він брав участь в обороні одного з донецьких сіл. Завдання просте – знищувати ворожу техніку і не пропустити окупантів.
«Дуже пощастило як з місцем служби, так і з колективом. Наш командир Павло Васильович суворий, але справедливий. Ми маємо все необхідне, аби тільки робили свою справу. Велика відповідальність – не підвести командира і побратимів. Я вірю, що ми переможемо і повернемо навіть Крим. А тоді вже можна і відпочити. Одружитися, з’їздити на курорт в Єгипет чи ще куди. Кляті московити та війна все поставили тимчасово на паузу», - говорить Микола.
Разом до Перемоги!
🇺🇦
Simul ad Victoriam!
Служба зв'язків з громадськістю 58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського
