“Херсон” - артилерист 148-ї бригади, який бадьоро та вправно стріляє із гармати М777. Позивний отримав від назви рідного міста. Широкомасштабну війну зустрів вдома, майже півроку пробув в окупації та до останнього не хотів віддавати росіянам своєї хати.
“На початок широкомасштабної війни був у Херсоні. Зібрався на роботу, стояв на балконі та пив каву… Мені зателефонували з роботи й сказали, що Нову Каховку обстріляли. Я піднімаю голову і бачу, як горить Херсонський аеропорт. Почалася війна, а в мене на руках 4-річна дитина. У місті - метушня. Бої за Антонівський міст, працює авіація. Техніка російська їздила, дитина боялась. Але потім донька єдина спала, коли велися бойові дії. Мій далекий родич зник. Росіяни його забрали та сильно побили. Я до останнього не хотів з дому їхати. Більшість сусідів чекало повернення України та сприймало росіян, як ворогів”, - розповідає військовий.
За свободу родини та виїзд з окупації він сплатив велику суму, взяв найнеобхідніше й через 30 російських блокпостів виїхав в неокуповану Україну. Родина поселилась у матері дружини. А потім “Херсон” пішов служити та за два тижні навчився стріляти з гармати.
“Хочу перемоги й додому. Повернуся в Херсон. Спочатку візьму участь у звільненні Донеччини, а потім мрію звільнити наш Південь. Коли російську гармату розбиваєш, прилітає майже відразу "отвєтка”. Але ми "навалюємо" у відповідь! Бувало, що 60 снарядів за день вистрілювали. Мій розрахунок на позитиві, бо ми на своїй землі. Працюємо”, - каже артилерист-десантник “Херсон”
Служба зв’язків з громадськістю 148-ї окремої артилерійської бригади ДШВ ЗС України.
#Доєднуйтесь
