Воїни Збройних Сил України,
Дорогі українці!
35 років тому Україна відновила свою Незалежність.
Але наша боротьба за неї почалася не у 1991 році. До нас були покоління українців, які воювали за свою державу, йшли у підпілля, сиділи у в’язницях, зберігали мову, культуру і право називати себе українцями тоді, коли за це карали.
Сьогодні ця боротьба випала нам.
І ми добре знаємо ціну Незалежності.
Я бачу її щодня.
У людях, які роками тримають фронт. У тих, хто піднімається в небо, виходить у море, збиває ракети, евакуює поранених. У тих, хто повертається до строю після випробувань. У родинах, які чекають своїх рідних.
У наших військових і цивільних, які перебувають у російському полоні і яких ми маємо повернути додому.
В українцях на тимчасово окупованих територіях, які чекають на повернення України. У Криму, який уже дванадцять років живе під російською окупацією.
І в пам’яті про тих, хто вже не повернеться.
Це дуже висока ціна.
І ми маємо чітко розуміти, за що її платимо.
За право самим вирішувати, як нам жити. За право бути українцями на своїй землі. За те, щоб наші люди поверталися з полону додому. Щоб ті, хто сьогодні живе в окупації, знову жили у своїй країні. Щоб жодна інша держава не могла вирішувати за Україну, де проходять її кордони, якою мовою нам говорити, кого обирати і яке майбутнє будувати.
Саме за це ми воюємо.
Я не скажу вам, що попереду буде легко.
Я командую армією, яка щодня веде важкий бій. Я знаю нашу втому. Знаю наші втрати. Знаю ціну рішень, які доводиться приймати.
Але я знаю й силу людей, які після всього пережитого продовжують робити свою справу.
Попереду ще важка боротьба.
Але ми знаємо, за що боремося.
За незалежну Україну.
Дякую кожному і кожній, хто сьогодні її захищає і тримає.
З Днем Незалежності!
Слава Україні!
