"Шульц": "Я тут, аби завтра тут не опинилися наші діти"

- Я тут, аби завтра тут не опинилися наші діти.

З цих слів починаємо розмову з оператором «Стугни» на позивний «Шульц». Чоловіка мобілізували рік тому. У цивільному житті він полишив, мабуть, одну з наймирніших професій: вчитель молодших класів.

  - Я прийняв цей виклик і ні про що не шкодую. Я жив мирне життя. Зараз під час хайпу на питанні мобілізації таких як я називають «ненародженими для війни». Деякі знайомі і досі не розуміють, як я зі своєю освітою та способом життя опинився в Збройних Силах України, але я буду повторюватися та повторювати, як мантру: «саме ми маємо зупинити цю навалу, аби нашим дітям не довелося цього робити».

Зараз «Шульц» справжній воїн. Він один з тих протитанкистів, хто зупинив наймасованішу атаку російських військ на Авдіївському напрямку.

  - Так, можна сказати, що держава зробила за мене вибір, мобілізувавши мене до війська. Але ж та сама держава зробила мене професійним бійцем, здатним виконувати надскладні бойові задачі. Спочатку базова військова підготовка, потім оволодіння фаховими навичками, далі – навчання у підрозділі, злагодження. На кожному етапі – з тобою професіонали, які все розкажуть, покажуть та виправлять помилки. То ж у мене викликають усмішку вкиди «диванних експертів», що після ТЦК наступного дня ти опинишся під умовним Бахмутом.

Чоловік каже, що регулярно спілкується з близькими та друзями і кожного разу намагається донести очевидні істини.

  -  Чомусь останнім часом всі розслабилися, наче війна вже закінчилася. А зараз навпаки треба всі сили віддавати на фронт. Треба мобілізуватися. Треба розмовляти з військовими та прислухатися до них, адже за кожним «у нас все нормально»  криється багато чого. То ж зараз, як ніколи, треба долучатися до війська, донатити та допомагати. Немає «не створених для війни» чи «пацифістів» в країні, яка веде визвольну боротьбу.

Служба звʼязків з громадськістю 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади