Чи мав ти військовий досвід раніше? Які обовʼязки виконуєш зараз?
До 24 лютого 2022 року я не мав ніякого військового досвіду.
Зараз я виконую обовʼязки командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки. Нещодавно ми зайняли нові позиції і в першу чергу, що ми робимо — це якомога глибше закопуємось. Бо на війні є золоте правило: чим глибше закопаєшся — тим довше проживеш та довше зможеш давати відсіч ворогу. На новому напрямку ситуація більш напружена, тож доводиться і копати, і відбиватися від ворога одночасно.
До цього я був головним сержантом взводу та командиром відділення, практика вже була.
Але командир взводу — це ще більша відповідальність. Доводиться переживати та вирішувати питання не 4-6 людей, а 15-ти. Кожний командир хоче виконати поставлену задачу та зберегти своїх хлопців. Це - головне.
Розкажи про свій бойовий шлях?
Мій бойовий шлях почався з Києва. В перші дні широкомасштабного вторгнення ми зібралися з друзями і пішли вступати до лав ЗСУ, щоб захищати свій Київ і Україну. Залишитися осторонь я просто не міг.
Спочатку я був у іншому "баті". Потім, коли звільнили Ірпінь, Бучу, і аж до північних кордонів вигнали ворога, ми вирішили перейти до іншого підрозділу. На той час цей батальйон вже виконував бойові завдання на Миколаївщині та Херсонщині, то ж ми, без жодних вагань вирушили на гарячий південний напрямок, в прифронтовий Миколаїв. Саме з Миколаєва почався мій серйозний шлях в ЗСУ.
Далі було багато чого. Херсонщина, Харківська область, Бахмутський напрямок, Чорнобиль, осінь і зима під Соледаром, а от зараз нас занесло на Мар'їнський напрямок.
Як, на твою думку, змінився характер бойових дій на другому році широкомасштабної війни?
Характер бойових дій за два роки змінився колосально.
З самого початку вторгнення росіяни йшли напролом та втрачали дуже багато особового складу.
На Херсонщині нас постійно крила арта і ми на собі відчули, що боєприпасів у них дуже багато.
На Бахмуті до арти додались «вагнерівці», які 24/7 штурмували наші позиції і не жаліли особового складу.
Під Соледаром найбільше неприємностей приносили ворожі FPV-дрони. Це вже зовсім інший формат війни.
Під Марʼїнкою ворог, в додаток до всього іншого, активно застосовує скиди з газом та авіацію, а саме КАБи.
Ворог використовує абсолютно всі засоби, щоб нас знищити і досягти своєї мети. То ж ми маємо вчитися швидше, бути винахідливішими. Тільки так ми зможемо перемогти.
Що допомагає триматися на фронті та дає сил не здаватися у найскладніші моменти?
Це моя сімʼя. Адже ми прийшли захищати в першу чергу свої сім’ї. Щоб вони мали можливість жити у вільній і процвітаючій країні.
Не дає здаватися відповідальність за хлопців. Тому що вони дивляться на мене та бачать в мені ту людину, з якою готові йти в бій. Я просто не маю права показати їм якусь слабкість духу.
Скажу чесно — це дуже важливо коли весь особовий склад тобі довіряє та поважає. Саме поважає, а не боїться.
Тоді за тобою готові йти куди завгодно. Цього має прагнути кожний командир.
Служба зв’язків з громадськістю 241 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ
